times.com.ua Таймс Николаев - другая правда про Николаев

Просмотров: 6981

Герої не вмирають – хай здохнуть вороги!

Дата публикации: 14.06.2014 22:36

  Явно не того обрали перелякані другим туром громадяни України. Мирні жителі Луганська із зенітної установки збивають черговий літак ЗСУ, гинуть 50 наших кращих українських хлопців, а Президент замість військового стану та випаленої землі оголошує День жалоби, і це все, на що здатний? Зібрав силовиків, погрозив пальчиком – і на цьому всьо! Де негайні кадрові рішення, наприклад, по СБУ –  нічого собі Безпека! Де оголошення військового стану в логові Сатани? Наші діти заслуговують на кращу долю, ніж бути планомірно знищеними мирними жителями Донбасу в рамках здійснення мирного путінського плану.

 

Все стало ясно ще з програмної  промови Президента під час інавгурації, коли перейшов на російську. Зрозуміло чому я, наприклад, в побуті спілкуюсь російською, бо це фактично моя рідна мова – нічого дивного. Якби я виросла в країні, окупованій німцями, то моя рідна мова була б німецька, а як я виросла в країні, окупованій росіянами, то моя рідна мова відповідно російська. Коли я працювала вчителем росмови та літератури, то я отримувала зарплатню більшу, ніж вчитель української мови і літератури, тоді всі вчителі російської  мови отримували спеціальну надбавку саме за те, що вони вчителі саме російської мови, а інші вчителі таких спец надбавок не отримували, що це, як не окупація?  Особисто у мене в роду нема жодного росіянина, і я виросла в українському селі Ганнівка Новобузького району Миколаївської області, де жили самі українці і говорили виключно українською мовою, а першого росіянина я побачила в 7 років в 1 класі російської школи, його звали Подчумачев Саша. Він справив на мене невимовне враження  - він говорив своїй матері і бабусі «ти», як своїм подругам, і від нього перший раз в житті я почула російський матюк. Зрозуміло, чому українська дитина, навчаючись в умовах окупації в російській школі, коли виросла, говорить російською, але чому переходить на російську Президент Самостійної, Незалежної Держави Україна, Президент Великої Нескореної Української Нації? Бо він не український націоналіст, і він хоче догодити Путіну і його донецьким найманцям.

 

Коли наша Самостійність була тільки на папері – в 1991, 2004-му, то Росія поблажливо споглядала і дозволяла гратись українцям в нібито незалежність, але що вона почала витворяти тепер, коли ми зараз, стікаючи кров’ю, народжуємо Незалежність   фактичну, а не на папері – просто сказились і почали справжню війну. Можливо, вперше за всю історію України у нас з’явився реальний шанс перемогти в цій війні, але за тієї умови, коли не ми будемо вмирати за Україну, а коли будуть здихати наші вороги. І не жалобу тепер треба оголошувати нормальному українському Президенту, а військовий стан та ефект випаленої землі. Тепер вже точно або ми – їх, або вони – нас. А щоб дати наказ знищити їх, Президент повинен бути націоналістом. Скільки ще потрібно загинути нас, щоб це зрозуміти?

 

А поки Президент узгоджує мирні плани з Путіним, під посольство РФ звозять шини. Знову нема на кого покластися, знову наша доля – в наших руках!

       

14 червня 2014                              Грудініна Наталя Миколаївна,  

                                                      063-976-56-17, 42-92-73, grudininann@ukr.net

Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов.
Точка зрения редакции times.com.ua может не совпадать с точкой зрения авторов блогов и комментариев к ним.
Редакция не отвечает за достоверность таких материалов, а портал выполняет исключительно роль носителя



Самые популярные блоги:


Выскажи свое мнение!

Грудініна Наталя Миколаївна

Блоги автора: