times.com.ua Таймс Николаев - другая правда про Николаев

Просмотров: 6956

Поет Маланюк - Вояк Незборимої Нації

Дата публикации: 20.01.2015 20:43

20 січня 1897 року народився український поет, історик, мислитель, ідеолог українського націоналізму Євген Маланюк – незборимий вояк незборимої Нації. Він воював за Україну і зброєю як старшина Армії УНР, і своїми віршами – поетичним словом. Тоді визвольну війну ми програли – хорунжі, поручники й сотники 1918-1919 років, бачачи, хто були ті міністри і лідери,  відчуваючи трупний запах ідеологій, що просяк їх наскрізь, ми воліли вважати їх за нормальних державних мужів і виконувати їх отруєні рабством накази так, ніби час був цілком нормальний і держава була вже осягненим фактом. І сталося таке за фантастичного природного багатства цього нещасного краю, за виняткової щедрості його ґрунтів, за наявності величезних складів зброї й багатого людського матеріалу.

 

Через усю українську історію Маланюк простежував дві протилежні тенденції – будівничу конструктивну вільних людей та рабську малоросійську тих, кому було зручно і вигідно жити в рабстві. То були дуже страшні часи для України,  визвольна боротьба була програна. Євген Маланюк, як і тисячі українців, опинився в еміграції, бо на Батьківщині вже не було можливості жити – там господарювали російські окупанти. Сотник Армії УНР Євген Маланюк вже не міг захищати свою Батьківщину зі зброєю в руках, він тепер впливав духовно, українським віршовим словом. Слово його гриміло, наснажувало людські серця жадобою довершити недовершений чин визволення. Ще в таборі в Ланцуті листопада 1920 року він засновує місячник української незалежної думки «Нова зоря», цементує навколо себе маси таборового вояцтва. В серпні 1922 року вже в таборі у Каліші засновує літературне видання «Веселка», яке і тут стало духовним центром опору і незламності.  Одна за одною виходять його статті і поезії в емігрантській українській періодичній пресі, збірки поезій на полицях українських книгарень. Завдяки і йому не вмерло українське слово, українська думка, енергія українського спротиву! «Посланіє» Маланюка 1926 року сколихнуло пророцьким пафосом і вогнем гнилу підсовєцьку літературщину, всіх тих Тичин, Рильських і Сосюр, яких «партія вєла», і вони сичали йому, як зазвичай сичить духовне рабство в обличчя Свободі – «неонацик», «фашист», «ворог народу». А він не зважав на сичання і продовжував викривати та ганьбити оте прокляте рабське малоросійство, оте внутрішнє національне каліцтво, національне пораженство, оту капітуляцію ще перед боєм.

 

Євген Маланюк помер від перебоїв серця у своїй малій самотній кімнаті в Нью-Йорку. Поховали його поруч з генералом Іваном Омеляновичем Павленком, відомим в Армії УНР надзвичайною особистою відвагою. Таку  віддали честь Маланюку – вояку українського поетичного слова, так відзначили його внесок в становлення Української Державності. Він міг сказати на своїй могилі: «Я рано пішов з рідної землі з порожньою торбою Воїна, але Україна дала мені на дорогу свою красу і Силу Духа. Я не вмів ліричних пісень, я не знав золотої середини, не ходив рівнесенькими стежками. Я був одержимий образом України-Держави, я був її державником, для неї жив і боровся. Я молю Тебе, Господи, помнож в Україні число таких одержимих, щоб стали тепер на Бій за Державу нашу. Пошли їм, тим одержимим, Силу, щоб вони перемогли!» Буде це Слово у Господа, і буде Воно кріпке. Амінь!

 

     20 січня 2015 року                                       Грудініна Наталя Миколаївна,

                                                                           

Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов.
Точка зрения редакции times.com.ua может не совпадать с точкой зрения авторов блогов и комментариев к ним.
Редакция не отвечает за достоверность таких материалов, а портал выполняет исключительно роль носителя



Самые популярные блоги:


Выскажи свое мнение!

Грудініна Наталя Миколаївна

Блоги автора: