Щоріч 9 березня ми приходимо до Шевченка, бо це наш Друг, наш Брат, батько всім українцям, духовний Батько української Нації, справжній український патріот,  націоналіст. Раніше всіх, хто приходив до пам’ятника Шевченку – покласти квіти, почитати вірші – викликали в органи для відповідних бесід, а в оперативних рапортах сексоти доповідали: співали націоналістичну пісню «Заповіт». І навіть зараз, в наш час, вже після Майдану!, при нинішній «постмайданній», «нашій», «демократичній», «українській» владі проросійська влада Харкова, всякі там Гепи-Допи, які готують хліб-соль для окупантів, влаштували такий нонсенс – заборонили ходу 9 березня в День народження Шевченка. Треба було прибирати цих Гепів-Допів зразу після Майдану, як того вимагали люди, але тоді  правоохоронним органам було не до Кернеса і прочих сепарів, їм було чим зайнятись – вони воювали з Правим сектором і вбили Сашка Білого. Ось і маємо тепер таку ситуацію, що в другому за значенням місті України, можна сказати в другій столиці – Харкові, після Майдану, вже без Януковича, забороняють ходу на честь Шевченка, як при радянській владі або вже начебто в Харків зайшли російські окупанти! Оце вже доборолись! Уявляю, як би про це висловився Шевченко,  мабуть взяв би шини і поніс під Кернеса! Бо він завжди однозначно і гостро висловлювався щодо окупантської влади, тому не видавались його вірші «За що ми любимо Богдана», «Розрита могила», «Стоїть в селі Суботові», «Чигирине, Чигирине», «Якби-то ти, Богдане п’яний», «Чернець», «Холодний Яр». Перекручували, коментуючи поета на свій лад. Шевченко, наприклад, проклинав Переяславську Угоду Богдана Хмельницького, він писав:                   

Якби-то ти, Богдане п’яний,

Тепер на Переяслав глянув! 

Якби ти на світ не родивсь

Або в колисці ще втопивсь!

                       

А коментатор пояснює читачеві, щоб той, бува, щось би не так зрозумів, як треба: Тарас Шевченко високо цінував діяльність Богдана Хмельницького. Справді, так високо, що жалкував, що той взагалі родився на погибель Україні! А цензор-редактор Айзеншток у вірші

 

За що ж боролись ми з ляхами?

За що ж ми різались з ордами?

За що скородили списами

Москальські ребра?

 

поміняв «ляхів» на «панів», а «москальські ребра» на «татарські», але Шевченко писав саме про москальські!

 

Він прожив 47 років. З них 24 – кріпаком, 10 – під муштрою і шпіцрутенами, а залишок життя – під пильним наглядом. За те, що був українцем, за пророцтва «Холодного Яру», за кривавий дух «Гайдамаків», за свій власний бунтарський Дух, за те, що духовному рабству протиставляв Свободу, а рабам так в обличчя і казав: раби, подножки, грязь Москви! за ті сокири, що закликав уже гострить.  Він був з нами на Майдані, він тепер з нами в АТО, у війні за Україну, наш Друг, наш Побратим, наш Шевченко.

 

9 березня 2015 року                                         Грудініна Наталя Миколаївна,

                                                                           42-92-73, 063-976-56-17

                                                                            grudininann@ukr.net